Синиця Григорій

Григорій Синиця (1908-1996)

Живописець, заслужений художник України. Навчався в Одеському художньому училищі. У 1936 році закінчив Київський художній інститут. Учень школи М. Бойчука.

Під час Другої світової війни всі картини загинули. Після визволення Києва Синиця займався не тільки малярством, він був і будівничим, і майстром, керував центром художньої теракоти на заводі «Керамік», де розробив і налагодив її виробництво. Теракотою облицьовували будинки на Хрещатику. З відбудовою Хрещатика Григорій Синиця працював над живописним циклом «Київ від найдавніших часів до наших днів». Після виставки 1955 року Синицю звинувачують у «формалістичній манері малювання». Проте художник продовжив пошуки національної образної мови монументального живопису, прагнув розвивати ті пошуки на національному грунті. З 1969-го він широко застосовував у мозаїці матеріали рослинного походження (очерет, каштан, жолуді та інши), збагачував палітру, фактуру живопису, інколи посилював ефект металом, кольоровим камінням, кістками тварин, черепашником. Ця нова техніка монументальної мозаїки дістала назву флоромозаїка. Вона увібрала в себе принципи класичної мозаїки, інкрустації, інтарсії, аплікації. У цій техніці були створені мозаїчні панно «Прометеї», «Вода», «Космос», «Земля», «Сонце» на Донецькій школі № 5.

В 1992 Синиці присудили Національну премію ім. Тараса Шевченка «за відродження української колористичної школи монументального живопису і твори останніх років».

У Київі працює Картинна галерея імені Григорія Синиці Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського".

Джерело: Людмила Огнєва. Перлини українського монументального мистецтва на Донеччині. Івано-Франківськ, Лілея НВ, 2008.