Світлична Надія

Народилася у 1936 році в с. Половинкине Старобільського району Луганської області. 1956 р. закінчила Харківський університет (українська філологія). На громадських засадах працювала в колонії ім. Макаренка для малолітніх злочинців. 1958-1961 рр. - учителька української мови і літератури, завуч, директорка школи робітничої молоді в м. Боково-Антрацит на Донбасі.

1963 р. переїхала до Києва і з головою поринула в культурне життя Києва. Брала участь у літературних вечорах, зустрічах, лекціях і екскурсіях, які організовував Клуб творчої молоді «Сучасник». Потоваришувала з Аллою Горською й іншими художниками, навчала їх української мови. Брала участь у виконанні монументальних панно в Донецьку та Маріуполі. Надія Світлична редагувала, розмножувала і розповсюджувала самвидавівські твори.

18 травня 1972 р. була заарештована за антирадянську пропаганду й агітацію. Засудили Надію на чотири роки таборів суворого режиму, які вона відбула у Мордовії. 1976 р. повернулася до Києва. Знову стала активною ланкою Самвидаву, членкою Української Гельсінської Групи.

1978 р. Надію випустили з СРСР на постійне проживання до США ˗ за списком з 18-ти дисидентів, за яких особисто клопотався сенатор Роберт Кеннеді. 12 жовтня 1978 р. покинула Україну, а в 1985 р. Світличну позбавили радянського громадянства.

В 1979-1981 роках працювала як перекладачка і редакторка в Українському інституті Гарвардського університету, у видавництві «Пролог», у журналі «Сучасність», у 1993-1997 рр. ˗ в Українському музеї в Нью-Йорку. Понад десять років життя (1981-1993) віддала праці на радіостанції «Свобода». 1994 року удостоєна Шевченківської премії «за активну публіцистичну журналістську діяльність». Померла в 2006 році.